Добро пожаловать на Форум

Изучаем психологию вместе!!!

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Изучаем психологию вместе!!! » Память, мышление, воображение. » Процеси пам’яті: запам’ятовування, зберігання, відтворення і забуванн


Процеси пам’яті: запам’ятовування, зберігання, відтворення і забуванн

Сообщений 1 страница 2 из 2

1

Процеси пам’яті: запам’ятовування, зберігання, відтворення і забування.

Розрізняють такі головні процесі пам’яті: запам’ятовування, зберігання, відтворення та забування.

Запам’ятовування – це утворення й закріплення тимчасових нервових зв’язків. Що складніший матеріал, то складніші й  ті тимчасові зв’язки, які утворюють підґрунтя запам’ятовування.
Процес запам’ятовування – активний процес, під час якого з початковим матеріалом відбуваються певні дії. Процес запам’ятовування починається в короткотривалій пам’яті і завершується в довготривалій пам’яті.
У короткотривалу пам’ять із сенсорної пам’яті потрапляє тільки той матеріал, який пізнано шляхом зіставлення актуального сенсорного образу з еталоном,  що зберігаються в довготривалій пам’яті. Після того як зоровий або акустичний образ потрапив у короткотривалу пам’ять, його перекладають на звукову мову і він існує в цій пам’яті далі, здебільшого саме в такій формі. У процесі цього перетворення матеріал зазнає класифікації на основі смислових ознак і надходить у відповідну частину довготривалої пам’яті. Насправді цей процес ще складніший і являє собою встановлення смислових зв’язків між отриманим матеріалом і семантично спорідненими узагальненнями, що зберігаються в довготривалій пам’яті. При цьому відбувається трансформація не тільки наявного матеріалу, а й структур довготривалої пам’яті. Як тільки ці зв’язки встановлено й закріплено, матеріал залишається в довготривалій пам’яті «для вічного зберігання».

Зберігання як процес пам’яті полягає у ступені збереження обсягу й змісту інформації впродовж тривалого часу. Для збереження обсягу й змісту інформації впродовж тривалого часу. Для збереження потрібне періодичне повторення.
Збереження означає наявність інформації в довготривалій пам’яті, що не завжди пов’язано з її доступністю для свідомості. Забування – неоднорідний процес, він може набувати різноманітних форм. Людина, наприклад, не може згадати того, що відбувалося з нею в ранньому дитинстві, тому що до оволодіння мовою вона не могла передати на збереження в символічній формі те, що сприйняла у формі образної.
Певною мірою забування є  функцією від запам’ятовування  - що краще  матеріал запам’ятали, то менше його забувають. Що рідше матеріал залучають до активної діяльності, то менш доступним він є. Другим важливим чинником є кількість встановлених і поновлених смислових зв’язків між змістом цього матеріалу та іншими матеріалами, що зберігаються в довготривалій пам’яті. У цьому контексті можна сказати, що будь-яка смислова перебудова досвіду, наприклад, зміна способу життя, віри, переконань, світогляду, може супроводжуватися втратою або недоступністю колишніх елементів досвіду.

Відтворення – один з головних процесів пам’яті. Воно є показником міцності запам’ятовування й водночас наслідком цього процесу. Засадою для відтворення є активізація раніше утворених тимчасових нервових зв’язків у корі великих півкуль головного мозку.
Відтворення матеріалу, який зберігається в довготривалій пам’яті полягає в переході його з довготривалої пам’яті в короткотривалу, тобто актуалізація його у свідомості. Відтворення залежить від процесів запам’ятовування і забування, але має також свої особливості і механізми. Відтворення  може мати три форми – впізнавання, пригадування і спогади.
Впізнавання – це відтворення, що виникає під час повторного сприймання предметів. Впізнавання буває повним і неповним.
Під час повного впізнання повторно сприйнятий предмет відразу ототожнюють з раніше відомим, повністю відновлюється час, місце та інші деталі попереднього стикання з ним.
Для неповного впізнання характерна невизначеність, труднощі співвіднесення об’єкта, який сприймаємо, з тим, що вже знайомий нам у попередньому досвіді.
Метрит необхідного матеріалу в довготривалій пам’яті. Оскільки матеріал у пам’яті організований певним чином на основі смислових ознак, які становлять це поняття або образ, то його пошук також є не сліпим блуканням у комірках пам’яті, а певним рухом до потрібного матеріалу по семантичній системі або дереву.
Спогади – це локалізовані в часі та просторі відтворення образів нашого минулого. Специфічним елементом цього відтворення є факти життєвого шляху людини в контексті історичних умов певного періоду, до яких вона так чи інакше була безпосередньо причетна. Це зумовлює насиченість спогадів різноманітними емоціями, які збагачують і поглиблюють зміст відтворення.
Забування виявляється в тому, що втрачається чіткість     запам’ятованого, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, воно стає неможливим і, нарешті унеможливлюється впізнання.
Блок забування також можна розглядати як відносно незалежний. Особливу проблему становить спонтанна динаміка сліду. Відомо, наприклад,  що деякі події можуть «витіснятися», тоді як інші не вдається навмисно забути. Оцінюють темпоральні й точні сні характеристики забування залежно від стратегій, які було використано на попередніх етапах обробки, особливо під час запам’ятовування. І, звичайно, на забування впливає модальність завченого матеріалу ( образний, вербальний тощо ), його усвідомленість і звичність. Динаміка забування залежить також від функціонального й емоційного стану людини.
Забування – це згасання тимчасових нервових зв’язків, що впродовж тривалого часу не підкріплювалися. Якщо набуті знання протягом тривалого часу не використовують і не повторюють, вони поступово забуваються. Іншою причиною забування є недостатня міцність запам’ятовування. Отже, щоб запобігти забуванню, потрібно добре заучувати матеріал.
Згідно з класичними уявленнями, короткотривала пам’ять має таку стабільну характеристику, як обсяг або ємність. Якщо обсяг поточної інформації перевищує цю граничну величину, то інформація втрачається (стирається, згасає).

0

2

Є у мене одна теорійка з приводу пам’яті. По грубій аналогії з комп’ютером. Усі знають, що людина використовує лище незначний відсоток нейронів мозку для активної роботи. Тепер порівняємо кількість оперативки комп’ютера і кількість місця на жорсткому диску. Дуже схоже. Висновок – більша частина нашого мозку використовується під довготривалу пам’ять. Хоча це навіть не гіпотеза, а так – ідейка.

0


Вы здесь » Изучаем психологию вместе!!! » Память, мышление, воображение. » Процеси пам’яті: запам’ятовування, зберігання, відтворення і забуванн