Об’єктом вивчення в цій теорії є частково емоції, кожна з яких розглядається окремо від інших як самостійний переживально-мотиваційний процес.
К.Ізард виокремлює п’ять основних тез:
● основну мотиваційну систему людського існування утворюють 10 базових емоцій: радість, сум, гнів, відраза, презирство, страх, сором, зніяковілість, провина, подив, інтерес;
● кожна базова емоція має унікальні мотиваційні функції та специфічну форму переживання;
● фундаментальні емоції переживаються по-різному та не однаково впливають на когнітивну сферу й на поведінку людини;
● емоційні процеси взаємодіють із драйвами, з гомеостатичними, перцептивними, когнітивними й моторними процесами, впливаючи на них;
● у свою чергу драйви, гомеостатичні, перцептивні, когнітивні й моторні процеси впливають на перебіг емоційного процесу.
У своїй теорії К. Ізард визначає емоції як складний процес, який охоплює нейрофізіологічні, нервово-м’язові й чутливо-переживальні аспекти, внаслідок чого він розглядає емоцію як систему. Деякі емоції, внаслідок вроджених механізмів, що лежать в їх основі, організовані ієрархічно. Джерелами емоцій є нейронні й нервово-м’язові активатори (гормони й нейромедіатори, наркотичні препарати, зміни температури крові мозку й наступні нейрохімічні процеси), афективні активатори (статевий потяг, утома, інша емоція) і когнітивні активатори (атрибуція, пам’ять, антиципація)
Кажучи про базові емоції, К. Ізард виокремлює їх деякі ознаки:
● базові емоції завжди мають виразні й специфічні нервові субстрати;
● базова емоція виявляє себе за допомогою виразної та специфічної конфігурації м’язових рухів особи (міміки);
● базова емоція супроводжується виразним і специфічним переживанням, усвідомлюваним людиною;
● базові емоції виникли в результаті еволюційно-біологічних процесів;
● базова емоція робить організуючий і мотивуючий вплив на людину, слугує її адаптації.
Однак сам К. Ізард визнає, що деякі емоції, зараховані до базових, не мають усіх цих ознак. Наприклад, емоція провини не має виразного мімічного й пантомімічного вираження.